Виховна година

«Милосердя — запорука щастя»

                                                                4-А клас

                                                          Вчитель: Іванюк І. В.

Мета

Освітня: продовжувати розкривати зміст поняття «милосердя» як однієї з основних духовно-моральних якостей людини.

Розвиваюча: розвивати вміння аналізувати свої вчинки та вчинки інших , спонукати учнів проявляти милосердя у повсякденному житті.

Виховна: виховувати у дітей одну із важливих мо­рально-духовних якостей — милосердя

Обладнання: демонстраційний матеріал, технічні за­соби навчання

ХІД

І. Організаційний момент. Хвилинка знайомства з гостями

учитель. Діти, сьогодні до нас прийшли гості.

Отож, будьмо знайомі!

В нашім класі є Аліна,

 Вєроніка, Настя ,

І Альбіна є, й Софія

Ангелінка також.

Тут ви бачите Євгена.

Є Дмитро, і є Артур,

Владислав,

Також Максим.

(коли вихователь представляє учня, він встає й усмішкою вітається з гостями)

Кожен мрію свою має

І в майбутньому бажає:      (учні продовжують з місця)

-Добрим бути, справедливим,

-Працьовитим, не лінивим.

-Рідну мову свою знати,

-Старших завжди поважати.

-Свого ближнього любити.

-З усіма у мирі жити!

ІІ. Основна частина

1. Бесіда

Учитель . Усі ви прагнете бути хорошими людьми. Дуже хочеться почути від вас, яка ж вона — хороша люди­на? (Відповіді учнів: добра, чуйна, весела, ввічлива, лагідна, милосердна, слухняна тощо.)

— Ми вчимося любити, бути добрими, ввічливими, працьовитими, вчимося берегти наше здоров’я, бути справедливими і співчутливими. Прагнемо завжди бути хорошими людьми.

2. Пошукова робота

Учитель. Дуже приємно, що в підготовці до цього заходу брали участь усі. Кожен із вас підготував інформа­цію про милосердя. Що ж, будь ласка, запрошую вас до створення стінгазети «Про милосердя».

Учні зачитують короткі повідомлення про милосердя і залишають їх на заздалегідь підготовленій стіннівці.

Ÿ Милосердя — це милість серця, жалісливість, м’якість, співчуття, ніжність, любов до людей.

Ÿ Милосердя — щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукува­тися на чужий біль. Людям милосердним притаманне спів­чуття стосовно сироти, інваліда, тяжкохворої людини, людини похилого віку, людини, яка потрапила в біду.

Ÿ Милосердя — це безкорислива допомога ближньому, яку людина здійснює від щирого серця.

Ÿ Милосердя — це не слабкість, а сила, тому що мило­сердя притаманне людям, які здатні прийти на допомо­гу. Бо здатність співчувати, співпереживати — це ознака духовної зрілості особистості.

Ÿ Милосердя — одна з найголовніших чеснот. Зводиться до співчуття, любові до ближнього, правдолюбства, реальної доброчинності щодо знедолених.

3. Робота в групах

Учнів об’єднують у дві групи. Даю кожній групі конверт із завданням. За певний проміжок часу учні в групах прочитують оповідання й опрацьовують запитання для роздумів і обговорення.

1 група

Оповідання В. Сухомлинського «Підлога буде чиста. А душа?»

Першокласниця Марійка, прийшовши додому, побачи­ла, що підлога в кімнатах чиста, аж блищить.

— Як у нашому класі після уроків, — сказала мамі Ма­рійка.

Хтось постукав. Мама відчинила двері. До хати ввійшла сусідка — престара бабуся Христина.Бабусі вісімдесят дев’ять років. У неї сім синів, три до­чки, багато внуків і правнуків. Мама низько вклонилася бабусі Христині, узяла її під руку й повела до вітальні. Жахнулася Марійка: надворі дощ, взуття у бабусі брудне, — там, де пройшла бабуся, розпливлися калюжі.

Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала:

— А ми б до класу з такими брудними черевиками не впустили… Підлога ж мусить бути чиста…

— Підлога буде чиста, доню… А душа? — тихо сказа­ла мама.

 Запитання для роздумів та обговорення:

1. Чи знаєте ви когось подібного на Марійку?

2. Чи хотіли б ви дружити з Марійкою? Відповідь об­ґрунтуйте.

3. Що найважливіше для Марійки? Чому ви так дума­єте?

4. Яким би став світ, якби всі були такі, як Марійка?

( після обговорення учнями оповідання підсумовую сказане )

Вчитель. Ніколи не можна залишатися байдужим. Саме байдужість — душевна вада Марійки. Байдужості протистоїть: співчуття й уважність, уважність до тих, хто тебе оточує, зацікавленість ними, занепокоєння тим, що з ними відбувається, милосердя. Це те, що є дуже важливим для кожного з нас.  

 2 група

Оповідання В. Осєєвої «Просто бабуся»

Вулицею йшли хлопчик і дівчинка. А попереду йшла ба­буся. Було дуже слизько. Бабуся послизнулася і впала.

— Потримай мої книжки! — гукнув хлопчик, переда­ючи дівчинці свій портфель, і кинувся на допомогу бабусі.

Коли він повернувся, дівчинка запитала його:

— Це твоя бабуся?

— Ні, — відповів хлопчик.

— Мама? — здивувалась подруга.

— Ні!

— Ну, тітка? Чи знайома?

— Та, ні ж-бо, ні! — відповів хлопчик. — Це просто бабуся.

 Запитання для роздумів та обговорення:

1. Чому дівчинка подумала, що це рідна бабуся хлоп­чика?

2. Чи допомагав хтось із вас тому, хто не мав можли­вості вам віддячити?

3. Чи допомагали вам незнайомі люди? Наведіть при­клад.

4. Якби всі, кого ви знаєте, завжди допомагали іншим, як, на вашу думку, змінилося б наше місто (село)

(після обговорення учнями оповідання підсумовую сказане )

Вчитель. Співчуття, милосердя виражається в по­требі допомагати іншим. Милосердній людині не власти­во відступати від допомоги іншим при думці про власні проблеми. Коли вона бачить іншого, то легко уявляє рід­них людей або себе на його місці. Звідси й виникає по­треба — допомогти, проявити милосердя.  

4. Асоціативний кущ. Гра «Я вибираю»

Вчитель. Усе в житті і, власне, саме життя має свій початок. Річка починається зі струмочка, подорож — з першого кроку, мелодія — з першої ноти, будинок — з першої цеглини.

 Учні один за одним підходять до дошки, на якій розміщені смужки паперу із надрукованими словами: любов, радість, доброта, лагідність, послух, терпіння, справедливість, прощення, працелюбність, заздрість, жадібність, користолюбство, ненависть, байдужість, жорстокість, брехливість, сум, і зображення серця із на­писом у центрі «милосердя». Кожен учень обирає одне зі слів, розміщує біля «серця» й аргументує, чому він обрав саме цю чесноту.

— Людина, у серці якої є усі вибрані вами чесноти, — дуже щаслива людина. Вона завжди відкрита до людей, до їхніх переживань. І навпаки, якщо в серці людини мають місце ті негативні якості, які ви свідомо залишили ось на цій частині дошки, то така людина не має спокою, радості у житті. Її серце темне від злоби, від байдужості, ворож­нечі.

На дошці біля негативних якостей, які залишилися,  розміщую серце чорного кольору.

5. Вправа «Відкритий мікрофон»

Завдання: закінчити думку «Бути милосердним — це…»

(Наприклад: бути добрим; вміти співчувати; про­відати хворого; допомогти людині похилого віку; уміти жертвувати тощо.)

Вчитель. Так, усе, що ви сказали — це не що інше, як прояв милосердя. Скажіть, будь ласка, чи в час, у який ми живемо, люди милосердні? (Учні обмінюються думками.)

— Уважно вас вислухала й роблю висновок, що ви правильно міркуєте.

Ю. Вавринюка «Любити ближнього».

Учень. Любити ближнього — як складно і як просто.

Не з примусу, не з шани чи за щось.

Прийти до нього в дім хорошим, добрим гостем

І запитати: «Як тобі жилось?»

Учениця. І просто усміхнутись. Просто дати руку.

Не треба жертви — крихітку тепла.

Любити ближнього — ділити разом муку,

Яка у серці раптом проросла.

Вчитель. Якось одна делегація журналістів вирі­шила зустрітись з Матір’ю Терезою, подивитися на її ро­боту і зняти репортаж про її місію. Журналісти побачили жахливі умови, у яких працювала й віддавала себе людям ця мужня жінка. Один із них сказав: «Я б і за мільйон до­ларів цього не робив би». Мати Тереза відповіла: «Я б та­кож цього не робила за мільйон доларів, але я це роблю безкоштовно, бо в моєму серці є любов до цього народу».

Ось головна думка, яку я хотіла би донести сьогодні до вас, діти.

 У доброчинності повинна бути закладе­на любов і поклик серця. Тільки тоді вона принесе взаємне задоволення, очікуваний результат. Добро­чинність або милосердя — це насамперед любов до ближнього.

 ІІІ. Заключна частина.

Вчитель. Я вірю в те, що ви обов’язково будете милосердними, бо ваші серця багаті на любов. Без любові милосердя — це порожній звук. Не чекаймо, щоб хтось інший починав проявляти милосердя. Ми почнімо роз­сівати зерна доброти, щедрості, і світ буде змінюватися. Пам’ятаймо, що «любов — це єдиний скарб, що помножується, це єдиний дар, що росте тоді, коли його роздають» (Б. Ферреро «Коло радості»).