Навички
швидкого читання молодших школярів
ЗМІСТ
ВСТУП
Актуальність
обраної теми обумовлена тим, що ефективний процес читання
неможливий без вироблення в учнів навичок правильного, виразного, швидкого та
свідомого читання, які формуються на уроках класного і позакласного читання.
Прищепити любов до читання – це значить переконати дитину у необхідності
дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті як неоціненного
джерела знань та засобу спілкування між людьми. У процесі роботи над книгою
учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатної впливати
на розум і емоції людини.
Тому, проблема формування навички
читання завжди була і є актуальною, детально дослідженою як в
психолого-педагогічному так і в методичному плані. Адже, на сучасному уроці
читання вчитель має формувати в учнів правильне, свідоме, виразне читання з
відповідною для кожного віку швидкістю. У процесі опрацювання тексту належний
рівень сформованості цих умінь у дітей забезпечувати важко.
Процес формування навички
швидкочитання в початковій школі буде ефективнішим, якщо він буде ґрунтуватися
на системі спеціально відібраних вправ, що сприяють усвідомленому сприйняттю
художнього тексту, а також за умови їх систематичного та послідовного
використання на уроках читання.
Мета: дібрати та систематизувати вправи, спрямовані на формування ефективної
навички швидкочитання, обґрунтування умов для її впровадження та розробка
методичних підходів та шляхів успішного формування та удосконалення навички
читання.
Завдання:
1)
ознайомитися з
методикою навички читання в сучасній початковій школі;
2)
розглянути
метод моментального зорового сприйняття (серія карток);
3)
підібрати вправи
з удосконалення навички швидкочитання та ефективно їх застосувати.
Об’єкт – процес
формування навичок читання.
Предмет – процес
удосконалення навички швидкочитання.
Наукова
новизна даної проблеми полягає у відборі та
систематизації методичних засобів удосконалення навички швидкочитання.
Практичне
значення роботи полягає у тому, що завдяки ефективному
формуванню навички швидкочитання можливе не лише усвідомлене сприйняття змісту
тексту, але й те, що учні, добре володіючи навичкою швидкочитання, успішно
навчатимуться в школі.
Значного розповсюдження і
застосування у практиці масової школи набули системи вправ для формування
навички швидкочитання І. Т. Федоренка, В. М. Зайцева та комплекс вправ для формування
правильного свідомого читання.
Від учителя початкових класів
значною мірою залежить, чи полюблять діти читання або залишаться байдужими до
літератури, чи стануть вони друзями книги і постійними її читачами, таким чином
здобуваючи широту кругозору, міцні знання, чи «знайдуть» самих себе, чи стануть
Людиною у сьогоднішньому складному і багатогранному житті.
РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ НАВИЧКИ ШВИДКОГО ЧИТАННЯ У
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Методика формування
навички швидкочитання в сучасній початковій школі
В час непомірного зростання
інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу за умови правильного
психолого-педагогічного підходу може стати читання. Таке явище цілком
закономірне, оскільки, за свідченням вчених від 90 до 95 відсотків інформації
ми одержуємо завдяки зоровому сприйманню [4].
Навчити дітей добре читати – одне
з найважливіших завдань школи.
В. О. Сухомлинський зазначав, що без
високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що
погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно.
Виробити в учнів уміння самостійно
поповнювати свої знання можливо лише тоді, коли вчитель навчить кожного з них
(навіть і того, хто має уповільнене мислення, обмежені здібності) читати
свідомо, швидко, правильно.
Як відомо, процес читання включає в
себе дві особливості: одна здобуває своє вираження в русі очей і
мово-звуко-рухових процесах, і друга, яка виражається в русі думок, почуттів,
намірів читця, викликаних змістом читаного. Інакше кажучи, у перебігу процесу в
цілому у досвідченого читача можна розрізнити: оптичне сприйняття надрукованого
чи написаного, відтворення звукової оболонки слова і мовних рухів та
відтворення змісту прочитаного.
Перші два моменти – навички читання
– мають стати об’єктом прискіпливої уваги вчителя не тільки в період навчання
грамоти, а й у всій подальшій роботі, аж поки в класі зникне поскладове читання
взагалі, коли помилки стануть одиничними, а темп читання наблизиться до темпу
розмовної мови [8].
Тільки тоді можна починати роботу
над виразністю, що й є кінцевою метою навчання читати вголос.
Протягом першого року учні в
основному навчаються читати вголос свідомо, правильно, плавно, по складах,
переходячи в кінці року на читання цілими словами. Закладаються у цей час і
початки виразного читання, особливо знайомого тексту, набувається і певна
швидкість, уміння самостійно працювати з книжкою. Усі ці навички читання в
наступних класах вдосконалюються.
Учні навчаються усвідомлювати
складніші тексти. У виразному читанні дітей, крім визначення голосом розділових
знаків, після роботи з учителем виділяються і логічні паузи та наголоси,
мовчазне читання поліпшується. Значно збільшується швидкість голосного читання,
а особливо – мовчазного.
Швидкість є однією з якостей
читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке і занадто повільне
читання заважає усвідомленню. При швидкому читанні мозок дитини не встигає
схопити зміст у цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває
прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, бо частини змісту випадають
з його пам’яті.
Занадто швидке і повільне читання не
дає можливості іншим учням стежити за читанням свого товариша, призводить до
того, що клас у цілому по суті не працює.
На швидкість читання впливає довжина
слова, його зміст, зручність чи незручність для вимови. Один і той же учень,
залежно від матеріалу, шрифту, читає з різною швидкістю. Кількість знаків або
слів різко падає у процесі читання важкого і нецікавого твору. Інтерес завжди
поліпшує техніку читання в цілому та його окремих якостей [6].
У позакласний час з учнями
організовую інсценізацію творів. Ця робота їм дуже подобається. Діти читають
свої ролі, інколи майже вдвічі швидше, ніж твори у класі. Причому швидкість
відповідає характеру персонажів, сприяє кращому усвідомленню твору в цілому.
Швидкість читання істотно впливає на
якість запам’ятовування матеріалу: увага школяра спрямована власне на сам процес, а не на сприйняття
прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються
логічні, смислові зв’язки між ними. При повільному читанні діти просто гублять
початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Треба мати на увазі, що
швидкочитання – це ще й уміння енергійно, хутко міркуючи,
виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Власне, це й якісно
вищий рівень інтелекту дитини [17].
Усвідомлення твору завжди стимулює
потрібну швидкість.
Крім того, швидкість має певне
значення лише тоді, коли вона супроводжується усвідомленням читаного, а не
становить самоцілі. Сама по собі швидкість читання не має педагогічної
цінності.
Норми швидкості свідомого читання
можуть служити деякими показниками якості читання учнів, за цими нормами легко
вести облік успішності учнів з даного предмета.
Швидкість розвивається у процесі
всієї роботи з читання. Вона є, так би мовити, службовою частиною якостей
читання. На її розвиток добре впливає постійне тренування в голосному і
мовчазному читанні [11].
Сформувати навички читання вголос
допомагає система прийомів і вправ, що вдосконалюють зорове сприймання і
вимову, а також сприяють синтезу сприйняття і розуміння.
Вправи, пов’язані із зоровим
сприйманням, спрямовані, по-перше, на розвиток зіркості до буквеного складу
слова, тобто правильності читання, і, по-друге, на збільшення «поля читання»,
тобто на розвиток його швидкості.
Для виховання в учнів зіркості до
буквеного складу слова доцільними є вправи на увагу вже з букварного періоду.
Основою такої роботи служать слова, дібрані вчителем з читаного на уроці
тексту, й поняття з незначною відмінністю в буквеному складі. Учням
пропонується прочитати ці слова і пояснити різницю в їх написанні та значенні.
Таким чином, швидкочитання є найголовнішим фактором, який впливає на успішність. Швидко
читають, як правило, ті учні, які читають багато.
У цих дітей добре розвинуті мовлення, пам’ять, увага.
У цих дітей добре розвинуті мовлення, пам’ять, увага.
1.2 Метод моментального зорового сприйняття (серія
карток)
Для розширення «поля читання» раджу
скористатися методом моментального зорового сприйняття, який, до того ж, дає
можливість поповнити лексичний запас дитини. Для вправлянь варто виготовити
картки зі словами різного буквеного складу, зображеними друкованим шрифтом.
Матеріал демонструється учням у певній послідовності [10].
Серія І. Набори карток з
односкладовими словами
1) з двох літер: ау,
уа, ои;
2) з трьох літер: мак,
рак, лак;
3) з чотирьох букв зі збігом
двох приголосних на початку: стіл, кран, грім;
4) з чотирьох букв зі збігом
двох приголосних у кінці: вовк, банк, бант;
5) з п’яти букв зі збігом
трьох приголосних на початку: стриж, згриз.
Серія II. Набори
карток з двоскладовими словами
1) з двох прямих складів з
наголосом на першому: горе, щуки, мати;
2) з двох прямих складів з
наголосом і на другому: межа, вода, гора;
3) перший обернений
наголошений, другий – закритий: атлас, орден, ордер;
4) перший – прямий, другий –
закритий, наголошений: багаж, вагон, фазан;
5) зі збігом двох приголосних
на початку, перший склад наголошений: просо, пряник, книга;
6) зі збігом двох приголосних
у середині, з першим наголошеним складом: космос, меблі, марка;
7) зі збігом двох приголосних
у середині, з наголосом на другому складі: ведмідь, ліхтар, мікроб;
8) зі збігом двох приголосних
на початку і в середині, з першим наголошеним: правда, праска, зрадник;
9) зі збігом двох приголосних
на початку і в середині, з другим наголошеним складом: трамвай, тріска;
10) зі збігом трьох приголосних на
початку, з першим наголошеним складом: скромний, вправа;
11) зі збігом трьох «приголосних на
початку, з другим наголошеним складом: спрямовувати, спростити;
12) зі збігом
трьох приголосних у середині слова: завтра, сестра.
Серія III. Набори карток з
трискладовими словами
1) з наголосом на першому
складі: вулиця, вудочка, дудочка;
2) з наголосом
на другому складі: дорога, ворона, початок;
3) з наголосом на третьому
складі: молоко, барабан;
4) зі збігом двох
приголосних на початку, перший склад наголошений: грамота, скочити;
другий наголошений – гримаса; третій наголошений – глибина;
5) зі збігом двох
приголосних у середині: загадка;
6) зі збігом трьох
приголосних на початку: справитись, скликати.
Серія IV. Набір карток з
багатоскладовими словами:
щиросердний, енциклопедія
До наступних щаблів складності
вчитель має переходити не раніше, ніж переконається у тому, що кожен учень
навчився швидко схоплювати поглядом слова певного типу.
Швидкість читання залежить і від
кількості регресій, тобто зворотного руху очей для уточнення прочитаного. Щоб
позбутися цього, пропоную учням звичайною лінійкою закривати попереднє
прочитане слово. Крім цього, використовую шаблони: в аркуші паперу прорізується
віконце, крізь яке видно 3-5 рядків. Під час читання учень зсуває його донизу,
закриваючи опановані рядки.
Учням, які читають дуже повільно,
раджу ритмічно постукувати олівцем чи ручкою в ході читання. Це дає можливість,
підпорядковуючись ритму, підвищити темп [3].
·
Спочатку пропоную школярам для читання слова з
пропущеними буквами.
З...ма, в...сна,
л...то, о...інь.
В...дмідь,
в...вк, ол...нь, п...вень.
·
Потім – речення з пропущеними словами.
Ще не
смеркло, а на заході вже зійшла вечірня... .
Опівдні на
вахту заступила нова... робітників.
Хоч велика
вся..., а Вкраїна в нас одна.
Бабусі
допомагають р... .
·
Закінчити речення, вибравши потрібне слово.
Художник – це
людина, яка пише... (книги, картини).
·
Доповнити речення.
Вечорами нам
тато читає вголос... (газети, книжки, думки, журнали).
Літня ніч
була... (темною, довгою, місячною, короткою).
Мій товариш
відкрив... (вікно, книжку, радість, таємницю).
Нам дуже
сподобалось маленьке, пухнасте... (каченя, волосся, деревце, покривало).
Сашко дуже
поспішав, він біг так... (швидко, легко, красиво, задумливо).
·
Назви одним словом.
Київ, Одеса,
Львів – це... .
Дуб, ялина,
сосна, клен – це... .
Стіл,
крісло, диван – це... .
·
Закінчи речення.
Пальто – це
одяг, а чоботи – ....
Дуб – це
дерево, а калина – ... .
·
Вставити пропущені склади-ноти.
ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ.
В теплий
...щик че…паха
Пара... не
відкриває,
Че...паха
під ...щик
Панцир під
став...є.
...ртух
жира... начепила –
Готує ...к
д... крокодила.
Ма...тко
лами
Каже ма...
ла...:
– Досі я
було ...кливе!
У багатьох дітей артикуляційний
апарат не розвинений, говорять вони тихо, невиразно. Тому кожний урок читання
починаю зі скоромовки. Скоромовки підібрала на кожну букву алфавіту. Дітям
подобається до малюнків підбирати скоромовки.
Для вдосконалення вимови необхідно
систематично практикувати вправи з розвитку мовлення учнів. Погане мовлення
породжує нерозбірливе читання, що неминуче знижує рівень розуміння прочитаного.
Треба прагнути, щоб мовлення кожного учня було чітким, розбірливим, досить
голосним і, звичайно, правильним щодо норм орфоепії.
Практикую:
1) промовляння голосних у
різних сполученнях: і-й, е-і, а-е, а-у, у-е, и-у, і-а-е, о-у-і, и-у-і, и-е-і;
• голосних у сполученні
з приголосними: ри-ир, тр-три, тр-ра, кар- арк;
• голосних у наголошеній
і ненаголошеній позиціях;
• приголосних у
сполученні з голосними:
Біг по доріжці: ши-ша-шо-шу-ше;
дже-джо-джі;
2) вимову складів: пошепки – повільно – швидко: ла-ра-ру-ло, рі-ре- ли-лу,
ре-лі-ри-ла;
3) артикуляцію голосних і
приголосних у реченнях.
Щоб підготувати молодших школярів до
швидкого читання, необхідно послідовно практикувати систему вправ на збільшення
«кута зору», розвиток зорової пам’яті, ліквідацію «бар’єру проговорювання» і
скорочення кількості «регресій»; розвиток мовної здогадки, виховання уваги,
зосередженості, інтересу до читаного, вдосконалення способів перевірки
розуміння прочитаного.
Щоб не читати слова по складах, а
миттєво впізнавати їх, діти мають навчитися читати згори вниз. Для цього учень
спрямовує погляд не на окреме слово, а на весь рядок, розширивши поле зору
погляд ковзає по центру колонки, трохи коливаючись з одного боку в другий [14].
Поступово завдання ускладнюємо: для
зорового сприймання пропонуємо не окремі слова, а словосполучення, записані в
колонку по 2-3 слова у рядку, а також уривки творів, де текст набраний вузькими
колонками.
Періодично слід давати і такі
завдання: «Хто прочитає найшвидше», «Прочитати текст за одну хвилину», «Прочитай
текст і запиши затрачений час» (у класі має бути настінний годинник).
Однак, у школі недоцільно
заохочувати дітей, щоб вони змагалися щодо швидкості читання вголос. Коли
здібний учень розганяється, показуючи надто високу швидкість читання вголос,
слід не підхвалювати, а стримувати його, нагадуючи про ознаки гарної навички.
Як же досягти оптимальної швидкості
читання. Розглянемо резерви навчання читання [12].
1. Важлива не тривалість, а частота
тренувальних вправ, адже пам’ять людини запам’ятовує саме те, що повторюється
через певний проміжок часу. Тому першокласнику доцільно читати вдома по 5-7
хвилин декілька разів.
2. Напівголосне читання в класі.
Таке читання було одним з основних елементів навчання в Павлиській школі – школі
В. Сухомлинського.
3. Кожен урок починати з п’ятихвилинного
напівголосного читання.
4. Помітні результати дає читання
перед сном, адже остання подіїя дня чітко фіксуються в пам’яті.
5. Якщо дитина не любить читати, то
необхідний режим оберігаючого читання – отримання відпочинку після прочитання 2 – 3
рядків, під час якого дитина розглядає ілюстрації до книжки.
6. Доведено, що техніка читання не
підвищується, коли низька оперативна пам’ять. Робота над вдосконаленням
оперативної пам’яті здійснюється за допомогою зорових диктантів, текстів
професора І. Федоренка з Харкова. Набори диктантів ідуть з
поступовим нарощуванням довжини речень на одну – дві букви що три дні.
Набір речень для зорових диктантів
за системою І.Т. Федоренка.
За допомогою наборів для зорових
диктантів вчитель може навчити дітей швидкочитанню, яке набагато перевищує
норми, як вголос, так і мовчки. Треба мати на увазі, що швидкочитання – це ще й
уміння енергійно, хутко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання,
вправи.
Система вправ В. М. Зайцева
зводиться до багаторазового прочитування в темпі скоромовки уривків тексту – спершу невеликих, можливо окремих речень,
згодом – більш об’ємних. Школяр може переходити до читання
вголос та мовчки більших фрагментів тексту тоді, коли з’явиться упевненість, що
зможе засвоїти навички швидкого читання. При цьому поліпшується дикція, тембр
голосу, рівномірним стає дихання, зрештою вдосконалюється мовленнєвий апарат
дитини [9].
У системі Б. В. Динги передбачено
велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і
виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Переконаємось
у доцільності надання їй пріоритету.
Розглянемо залежність свідомого
читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця, потім нелегко пригадати, з
чого воно починалося, особливо – довге.
Ще важче у пам’яті втримати прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту
потрібне цілісне сприйняття тексту, а це, в свою чергу, залежить від швидкості
читання.
Чи впливає швидкість на виразність
читання? Швидко читаючи дитина бачить текст наперед і думає над змістом та
засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Виходить, запорука
виразності – швидкість.
Діти навчаються читати за допомогою
серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності певних навичок –
складових досконалого читання. Розглянемо частину методики: роботу з таблицями
для навчання швидкого читання у різні періоди навчання читання [15].
Букварний період. Проблема
навчання читання шестирічок часто полягає в тому, що дитина ще не запам’ятала
чітко графічне зображення букви й потребує певного часу для її пригадування.
Щоб подолати цю перепону, можна використати спеціальні картки. Вони є в кожного
учня. Вправи з ними виконуються щоденно протягом першого місяця навчання в
школі.
За карткою 1 першокласники не
називають букви – «бе», «ве», а тільки звуки – [б],
[в]. Так їм набагато легше буде потім зливати звуки в склади.
Вправи на запам’ятовування букв
[12]:
1.
Називати за цією карткою звуки у якомога швидшому темпі. Спочатку можна давати
окремі рядки, ставлячи перед дітьми вимогу чітко вимовляти кожен звук, не пропускаючи
жодного. Виникає ситуація змагання: хто перший? Потім можна давати завдання
читати до сигналу «стоп»: хто більше? Цю вправу доцільно виконувати і в парах – тоді
діти контролюють один одного.
2.
Швидко знайти загадану вчителем букву, читати ці таблиці по горизонталі та
вертикалі.
Доцільно мати й картки, на яких
наклеєні букви з розрізної азбуки в різних положеннях.
Картки міняються щоуроку. Але
завдання те саме: якнайшвидше прочитати всі букви, не припускаючись помилок.
Картки в кожного учня різні, що дає можливість користуватись одним набором
тривалий час: діти просто міняються картками між собою. Ці картки також можна
використовувати для роботи вдома тим дітям, котрі погано освоїли букви.
Паралельно до роботи з цими картками
у добукварний період доцільно на кожному уроці проводити різні
аналітико-синтетичні звукові вправи.
Вправи на звуковий аналіз та синтез
1. Утворити злиття з поданих
звуків (л + а = ла, л’ + а = ля).
2. Назвати звуки, з яких
утворилося подане тя.
3. «Упіймати» твердий або м’який
приголосний звук.
4. Утворити злиття поданого
приголосного Ж з усіма голосними.
5. Утворити злиття всіх
приголосних звуків, називає вчитель, з поданим голосним.
6. Вказати, яке слово довше.
Для цього дітям пропонуються пари слів, наприклад: година чи хвилина,
змія чи черв’як, день чи ніч, зима
(літо) чи весна.
Пізніше можна розпочати роботу з
великою складовою таблицею, яка є основою під час навчання грамоти. На таблиці
мають бути кишеньки, куди, по мірі опрацювання, вставляти букви та склади.
Доцільно також виготовити зменшені частини такої таблиці для кожного учня.
У такій таблиці літери, що
позначають голосні, виставляються горизонтально, а літери, що позначають
приголосні – вертикально. Букви в кишеньки вставляються в
тому порядку, як вони вивчаються за букварем. На перетині голосної та
приголосної утворюється склад. Краще, якщо це буде два види складів: прямий і
обернений.
Вивчаючи нову літеру, діти утворюють
склади, учитель вставляє в кишеньки відповідні картки.
Робота за таблицею обов’язково
проводиться щодня. Можна також працювати за нею на уроках письма, під час
відпочинку дітей.
Основне завдання використання
таблиці – навчити дітей швидко прочитувати будь-який
склад, не поділяючи його на букви. Одиницею читання має бути не буква, а склад.
Усі завдання при роботі з таблицею
можна виконувати фронтально, вибірково, індивідуально, але щодня, і поступово
нарощуючи темп. Також поряд зі складовою таблицею вводяться картки, на яких
розкидані склади з розрізної азбуки.
Ці картки діти опрацьовують
самостійно або в парах під час уроку. Учитель контролює читання, проходячи між
партами. Вони використовуються і для домашнього читання. Це сприяє запам’ятовуванню
складів. Картки також усі різні, і діти обмінюються ними під час уроку.
Добре мати набір складів, написаних
великими літерами на окремих картках. Набір карток використовується найчастіше
для фронтальної роботи. Дітям показують картку на 1 – 2 секунди, а вони за цей
час мають прочитати записаний на картці склад [7].
До набору складів можуть входити й
наступні групи карток:
1. Відкриті склади: ма,
шу, ри, ро, су, пу, ва, лі, но, ку, бо тощо.
2. Закриті склади: шар, сир,
сон, нос, пар, рос, хор, жар тощо.
3. Склади зі збігом
приголосних: шко, при, сну, спи, гро,
кла, pвa, сmu, тра та інші.
4. Склади з йотованими
голосними: м’я, ня, лю, ям, юш, р’я, б’є, яш тощо.
5. Картки з окремими
невеликими словами.
Починати читання складів необхідно з
виділення голосного в складі (шу – голосний «у», шко – голосний «о», сир – голосний «и»).
Завдяки різноманітності карток
навчальний процес пожвавлюється, стає цікавішим, насиченішим. Але все це
різноманіття спрямоване на досягнення однієї-єдиної мети: навчити дитину
прочитувати склад миттєво, не поділяючи його на букви. Застосування цих карток дає
змогу одноманітну роботу зробити ненабридливою, підвищуючи при цьому кількість
повторень.
Також збільшується кількість
повторень, прочитувань складів, що сприяє їх запам’ятовуванню, покращує техніку
читання.
Цікавим варіантом роботи є так зване читання «пароплавом» (методика Б.
В. Динги). Характерною її рисою є те, що діти на кожному до вчаться виділяти
одиниці читання. Спочатку олівцем вони визначають у слові голосні, потім
проводять між словами дужки, показуючи склад. (За іншим варіантом слова розбиті
дужками на склади вчителем.) Усі дужки разом – хвилі, на яких «гойдається пароплав». Учні
читають і плавно зливають склади у слова – протяжно вимовляють попередній склад, доки
очима охоплять наступний. Паузи роблять лише між словами.
Збільшити темп можна й завдяки
динамічному читанню. Перед учнями на аркуші на кілька секунд з’являється слово,
група слів або речення. їх потрібно встигнути прочитати й запам’ятати, щоб
потім назвати або записати. Слова добирають тематично: до конкретного уроку,
синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (дж-дз,
йо-ьо, апостроф, подовження приголосних тощо).
Підвищується показник динамічного
читання завдяки виконанню такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 секунд
перебуває картка з написаними у різних напрямках, різними шрифтами 12–15-ма
словами різних частин мови. Мета: запам’ятати якнайбільше з них. Потім діти
усно чи письмово відтворюють ці слова.
Працюючи за підручником, діти можуть
виконувати такі завдання [13]:
1.
Прочитати слова із заданою кількістю слів.
2.
Прочитати слова із наголосом на певному складі.
3.
Швидко прочитати рядок слів, пояснити значення кожного
слова.
Наприклад:
бак —рак — мак — лак – так – гак;
дуб – зуб – чуб – куб;
лити — пити — шити — мити – жити
— бити;
сила — пила — шила — лила —
мила;
чайка — майка – гайка
— лайка – байка.
4.
Замінити букву, що позначає голосний звук, щоб
утворилося інше слово:
бак (бік, бук, бик);
дім (дам, дим);
лук (лік, лак);
нас (ніс);
булка (білка, балка).
5. Прочитати
слова, що відрізняються однією літерою:
обберуть – обдеруть;
влетить – злетить;
поповз – заповз.
Для вироблення в дітей вміння
охоплювати зором не лише слово, а й певний обсяг сторінки, можна
використовувати вправи із відомими цифровими стереоскопічними таблицями Шульте
та Лезера.
Ще однією причиною, що ускладнює
читання, є недостатній розвиток артикуляційного апарату дитини. Деякі з цих
порушень потребують втручання логопеда, але багато може зробити й учитель.
Післябукварний період. Після
закінчення букварного періоду робота над вдосконаленням техніки читання не
повинна припинятися жодним чином. Тим більше, що швидкість читання – це
головний чинник для успішного подальшого навчання. Оптимальним є темп 150–200
знаків за хвилину. Далі наводимо систему роботи, складену в результаті
опрацювання методики І. Т. Федоренка. Головне – не тривалість, а частота
тренувальних вправ. Домашнє тренування має містити 3 порції вправ, кожна порція
– через одну-дві години, ефективність цієї роботи вища, ніж півторагодинне читання
за один прийом. Це прийом навчання дітей, що читають неохоче або мають великі
труднощі в процесі читання [9].
•
Розвиток оперативної пам’яті. Часто дитина, читаючи
речення, особливо з шести-семи слів, не може усвідомити його змісту. Розвиток
оперативної пам’яті забезпечується за допомогою зорових і слухових диктантів,
методика проведення яких подана далі.
•
Багаторазове щоденне читання скоромовкою, парами, у
два голоси, з постукуванням, з однієї книжки трьох рядків з переходом до
читання 5-10 рядків незнайомого тексту. Мета – підняти темп читання вголос до
300 слів за хвилину. З розвитком навички швидкого читання вправа ускладнюється.
Читання в парі замінюється індивідуальним багаторазовим читанням трьох рядків з
постукуванням і подальшим переходом до читання половини сторінки тексту. Під
час читання вголос слід прагнути, щоб діти читали зі швидкістю 300 слів за
хвилину. Але треба стежити за тим, аби вони не гули, а виразно вимовляли
приголосні та наголошені звуки.
•
Щоденне домашнє завдання – читати скоромовкою уривок тексту, починаючи
також з трьох рядків і поступово переходячи до половини сторінки тексту.
Зорові диктанти. Ці письмові
вправи доцільно використовувати і для формування навичок чистописання. 18
наборів розраховані на 54 дні.
Нарощування речень відбувається
поступово, по одній-дві літери. Вправа виконується щоденно на уроках мови.
Методика така: речення показують дітям на кілька секунд, потім вони записують
його. Текст зорового диктанту швидко прочитується учнями мовчки. Дітей
попереджають, що при цьому не можна рухати губами, промовляти закінчення слів.
Треба привчати їх сприймати одразу два-три, а потім і три-чотири слова. Кожне
речення записується з нового рядка, бо потім їх прочитують скоромовкою. Дітей
слід попередити, що записувати вони мають тільки те, що запам’ятали, в жодному
разі не потрібно підглядати в сусіда, краще наступного дня постаратися запам’ятати
більше. Не слід сварити дітей, якщо вони не змогли запам’ятати або записати
речення. Потрібно налаштовувати їх на те, що вони поступово навчаться запам’ятовувати
речення з одного прочитування. Один набір речень пишеться стільки днів, скільки
потрібно для того, аби переважна більшість учнів написала його без помилок [7].
Також доречно звертати увагу дітей
під час написання зорових і слухових диктантів на правила правопису.
Коли набір речень записаний, учням
пропонують прочитати їх скоромовкою зі швидким постукуванням ручкою або
олівцем. Кожне речення читається 6 разів з прискоренням. Читати всі 6 речень
поспіль не рекомендується, бо швидкість у такому разі зростає повільно і на
виконання вправи витрачається багато часу.
Особливу увагу слід звернути на
навчання дітей швидко стукати під час читання. Тут теж є певні секрети. Учням
слід розповісти, що постукуючи, лікоть краще покласти на парту, долоню
притиснути до поверхні парти. Олівець або ручку беруть великим і вказівним
пальцями за нижній кінець, щоб помах був мінімальним, легко стискують. Під час
постукування рухаються тільки пальці.
Після виконання вправи діти ланцюжком
читають речення, а вчитель коригує швидкість і вимову.
Цей вид роботи можна запроваджувати
на уроках читання.
Слухові диктанти. Речення для
слухових диктантів добираються аналогічно до зорових диктантів. Записуються й
опрацьовуються вони також таким чином, як і зорові диктанти. Кожне речення
диктується дітям лише раз, після чого вони повинні його записати так, як запам’ятали.
Потім ці речення також прочитуються скоромовкою.
Доцільно на одному уроці
використовувати один набір речень із зорових диктантів і один – зі
слухових. Усього виходить 12 речень.
Покращенню техніки читання сприяє й
така вправа, як швидке списування тексту. Вона має на меті формування навичок
чистописання (процеси читання й письма тісно пов’язані між собою) та водночас
сприяє підвищенню аналітико-синтетичних процесів. Широке ЇЇ застосування, а
також читання скоромовки дає можливість скоротити час навчання дітей, які
погано читають, відстають у розвитку, швидкочитанні [16].
Урізноманітнюють завдання із
швидкочитання такі вправи.
«Струмочок» – діти
читають у темпі скоромовок ланцюжком по одному реченню або по одному рядку
тексту.
«Дощик, дощ, злива» – за сигналом «дощик»
читають повільно, «дощ» – швидше, «злива» – ще швидше.
Отже, завдяки
ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним,
підвищується активність дітей, а це допомагає формувати позитивне ставлення до
уроків читання.
1.3 Підбір вправ з
удосконалення навички швидкочитання та ефективність їх застосування
Усі вправи для
вдосконалення техніки читання молодших школярів мають бути підпорядковані
загальній дидактичній меті і повинні враховувати вікові особливості дітей [10].
Працюючи над розвитком навички
читання, учитель постійно має спиратись на ті психічні якості, які забезпечують
формування читацьких умінь.
Щоб удосконалити ці навички,
використовується така система вправ:
•
для розвитку правильної орфоепічної вимови;
•
для подолання заміни пропусків букв у словах.
Підвищенню швидкості читання сприяє
використання такої системи вправ:
• для
розширення кута зору;
• для
розвитку артикуляції і дихання;
• для
подолання бар’єру промовляння;
• для активації
мислення;
• для
розвитку уваги і пам’яті.
Виразність читання досягається при
використанні наступної системи вправ:
• для
розвитку навичок техніки мовлення;
• для
розвитку навичок логіки мовлення;
• для
розвитку навичок емоційно-образної виразності.
Система вправ для розвитку
усвідомлення прочитаного має бути такою:
•
для розуміння окремих слів, словосполучень;
•
для усвідомлення зв’язних висловлювань;
•
творча робота.
Лише комплексне і систематичне
використання вправ дає змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших
школярів.
Запропоновані вправи сприяють
розширенню поля читання, кореляції темпу, удосконаленню правильних прийомів
читання, навичок виразного читання, розвитку мовленнєвого апарату і
промовляння, розвитку вміння інтонувати речення. Матеріал, що було покладено в
основу вправ, допоможе поглибити знання учнів з тем «Словотвір. Будова слова», «Лексичне
значення слова»; збагатити словниковий запас учнів спільнокореневими словами,
синонімами.
Крім того, ці вправи спрямовані на
розвиток аналітико-синтетичних умінь (зіставлення, порівняння), стійкої уваги,
витримки, терпіння, самостійності, навичок самоконтролю.
Ігровий характер завдань, їх
невеликий обсяг та різноманітність форм, цікавий, доступний дітям зміст
допоможуть сформувати в учнів позитивне ставлення до читання, бажання
самостійно працювати над вдосконаленням власної техніки читання [3].
Вправи для розширення кута
зору
• Читання складових пірамід.
Завдання: дивитись на цифру, але,
крім неї, намагатися охопити поглядом «дві букви» – прочитати склад.
Завдання полягає в тому, щоб миттєво
охопити поглядом ціле слово, яке на секунду відкриває вчитель, починаючи з
найвищої сходинки.
Вправи для розвитку
артикуляції і дихання
• Розтягування губ широко, складання
їх у трубочку.
• Піднімання й опускання за
нерухомої нижньої губи – верхньої і навпаки.
• «Злизування варення» (вгору
по губах і вниз широким язиком).
• «Чищення зубів» (язиком
водити вправо-вліво по верхній частині різців).
• «Коники» (цокання).
• «Маятник» (рот
напіввідкритий в усмішці, язик рухається від лівої щоки до правої).
• «Закриті ворота» (просунути
язик крізь стиснуті зуби).
• «Жабки» (скреготання). Рот
напіввідкритий, губи розтягнуті. Язик торкається піднебіння. Втягуємо повітря,
намагаючись не рухати язиком.
• Губи міцно стиснуті, щоки надуті.
Швидко переганяємо повітря то за ліву, то за праву щоку.
• Верхню губу намагаємось підняти
якомога вище до носа.
• Артикуляційна гімнастика – чітке, правильне промовляння звуків, слів,
словосполучень, скоромовок, прислів’їв, приказок. Промовляти їх треба спочатку
повільно, а далі швидше й швидше, однак щоб язик не заплітався, щоб вимова була
чіткою, без «проковтування» звуків.
• Гра «Луна».
Учитель читає слова (речення)
голосно, а учні – трохи тихіше (луною). Можливе хорове читання
слів з прискоренням до темпу скоромовки.
• Гра «Змагання телефоністів».
Дві-три команди у складі з 5-10
гравців шикуються в шеренгу або сідають в один ряд.
Учитель повідомляє скоромовку на
вухо капітанам команд. За сигналом ті передають скоромовку на вухо своїм
сусідам, ті – далі один одному... Останні в кожному ряду мають
сказати передане їм «по телефону» вголос.
Перемагає команда, яка раніше
закінчить передачу не спотворить текст.
• «Читайте швидко, вимовляйте чітко».
Забути
смішити горошина паляниця
забити
спішити горобина
полуниця
завити
служити горобчиха попелиця
зарити
смітити голубиця
печериця
глиб - гриб
будяк - буряк
сніг – сніп
поріг – пиріг
град —
грам
зміст — зріст
штор – штурм
плач – плащ
струм – струп
грак – граб
коліно – поліно
кран – край
плід – пліт
баран – банан
звір — збір
калина – малина
книга – крига
шість – гість
Вправи для подолання бар’єру
промовляння
• «Губи».
Під час читання мовчки вчитель
пропонує учням міцно стиснути губи й прикласти до них палець (психологічна
установка на беззвучне читання). Згодом палець не прикладають, а лише стискують
губи.
• «Читай мовчки, рахуй уголос».
Учитель показує картинку зі словами,
текстом і пропонує дітям рахувати вголос від 1 до 10, одночасно читати слова.
Щоб перевірити усвідомлення прочитаного, варто переказати текст.
• «Не торкнись».
Читати, затиснувши зубами олівець
так, щоб ні язик, ні губи, не торкалися його.
• Притискання язика до зубів
або затиснення його зубами.
• Набирання в рот якомога
більше повітря з тим, щоб, не випускаючи його, дихати через ніс. Щоки при цьому
надуті.
• Аритмічне постукування рукою
чи олівцем під час читання. В основі цієї вправи - гальмування
мовленнєво-рухових аналізаторів через центральні відділи кори головного мозку.
Вправи
на запам’ятовування букв [12].
1. Називати за цією
карткою звуки у якомога швидшому темпі.
Спочатку можна давати
окремі рядки, ставлячи перед дітьми вимогу чітко вимовляти кожен звук, не
пропускаючи жодного. Виникає ситуація змагання: хто перший? Потім можна давати
завдання читати до сигналу «стоп»: хто більше? Цю вправу доцільно виконувати і
в парах — тоді діти контролюють один одного.
2. Швидко знайти
загадану вчителем букву, читати ці таблиці по горизонталі та вертикалі.
Таким чином, ігрові прийоми навчання читання дають змогу дітям читати
в темпі розмовної мови, виявити ступінь сформованості читання, розуміння слова,
правильність, виразність читання.
ВИСНОВКИ
Провівши теоретико-експериментальне
дослідження проблеми формування навички швидкого читання у молодших школярів, дійшли до таких висновків:
• темп читання повинен співвідноситися
з розумінням прочитаного. Розуміння – основний критерій темпу читання кожного учня;
• у виробленні швидкого читання
треба прагнути до темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови
людини і забезпечує свідоме сприйняття прочитаного;
• головним недоліком щодо швидкості
читання є надто повільне читання і читання надто швидке. Як дуже повільне, так
і надмірно швидке читання негативно відбивається на всьому процесі читання, а
особливо на усвідомленні читання;
• слід враховувати психотравматичний
вплив процесу перевірки техніки читання на дитину;
• без швидкого, свідомого
читання неможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів;
• навчати дітей техніці швидкого
читання рекомендується з першого класу школи;
• при перевірці техніки читання
потрібно мати на увазі різновиди читання: вголос і мовчки;
• лише комплексне і систематичне
використання вправ для формування виразності, свідомості, правильності та
швидкості читання дають змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших
школярів;
• техніку читання потрібно формувати
при опрацюванні художніх творів;
• під час оцінювання техніки читання
вчитель не повинен знижувати бал, якщо темп читання несуттєво нижчий (на 2-4
слова) від нормативного, таким чином стимулюючи розвиток читацьких потреб
молодшого школяра.
• головним показником досягнень у
підготовці дитини-читача є рівень розвитку навичок самостійної читацької
діяльності.
Усі вище визначені напрямки та
аспекти проблеми повинні бути враховані кожним вчителем, що прагне сформувати справжнього
читача, готового до здійснення самостійної читацької діяльності, всебічно
розвиненої особистості, що вміє цінувати та насолоджуватись красою слова у його
подальшій науково-професійній діяльності.
Читання має стати стежиною, що веде
до вершин розумового, морального й естетичного виховання.
Отже, інтерес до читання потрібно
виховувати в учнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а
головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти
іншого, співчувати та допомагати йому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Державний стандарт
початкової загальної освіти, 2012.
2.
Навчальні
програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчання українською
мовою. 1-4 класи. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2012.
3.
Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави:
Навч.-метод. посібн. – Тернопіль:
Мальва - ОСО, 2002. – 104 с.
4.
Богатир В. Формування навички швидкого читання //
Початкова освіта. – 2005. – № 8. – с.14-16.
5.
Ганькіна М. Урок читання. Мізансцени успіху //
Початкова освіта. – 2005. – № 18. – с. 5-9.
6.
Джеджелей О. Диференційований підхід до формування
навички читання у 4-річній школі // Початкова школа. – 2002. – № 4. – с. 10-11.
7.
Дуда В. Вправи, які розвивають гнучкість і швидкість
читання вголос та мовчки, вміння вгадувати подальший текст // Відкритий урок. – 2002. – № 10. – с. 74-76.
8.
Жиганова О. Навчання правильного, свідомого, виразного
читання // Початкова освіта. – 2004. – № 4. – с. 7-9.
9.
Зайцев В.Н. Резерви обучения чтения. – М: Просвещение, 1991. – 32 с.
10.
Іванова Л. Система вправ з удосконалення техніки
читання // Початкова освіта. – 2005. – № 18. – с. 1-4.
11.
Коваленко О. Навчання дітей читати.
Психолого-педагогічні засади // Початкова освіта. – 2005. – №18. – с. 2-4.
12.
Левченко О.М. Тренувальні вправи для учнів початкових
класів «Вчимося читати швидше» //
Початкове навчання та виховання. – 2005. – № 15. – с. 2-6.
13.
Науменко В.О. Оволодіння читацькою компетентністю //
Початкова освіта. – 2012. - № 4. – с. 3-5.
14.
Пришвін М. Яким повинно бути читання в початкових
класах // Початкова освіта. – 2002. – № 8. – с. 4-5.
15.
Скліма О. Формування читацької культури // Початкова
освіта. – 2012. - № 4. – 2012. – с. 7.
16.
Соценко А.О., Стребна О.В. Інтерактивні методи
навчання в практиці роботи початкової школи. – Х. : Основа, 2006. – 86 с.
17.
Федоренко И.Т. Пути совершенствования
техники чтения школьников. – X., 1978. – 34 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар