Виховний захід "Це рідна моя Україна"

Виховний захід для учнів 4 класу

 «Це рідна моя, Україна!»

Мета: формувати в учнів уявлення про країну, розширити й поглибити поняття «Я – громадянин України», розвивати мовлення дітей, їхній світогляд, формувати громадські якості, патріотизм, людяність, виховувати любов і повагу до Батьківщини, розвивати нахили та здібності учнів.

Обладнання: виставка книжок про Україну, малюнки дітей, рушник, карта України, слайди, лялька-дівчинка, одягнена в український костюм.

Хід заходу:

Вчитель:  - А які діти ростуть у нашій країні!

                     Мудрі, чемні, багаті душею дітлахи, і вони несуть у своїх серцях

                     Любов до матері України.

(вхід дітей під композицію «Україна»)

Учень 1. Любі друзі, хоч маленькі

                 Ми вже добре про те знаєм,

                 Що зовемось українці

                 Й українських предків маєм.

Учень 2. Батько, мати, брат, сестричка

                 І всі інші члени роду

                 Всі належать до одного –

                 Українського народу.

Учень 3. Кохаю край свій золотий

                 Квітучу Україну,

                 Як хочу я, аби зрости

                 Вітчизні гідним сином.

Учень 4. Нема ріднішої, повір

                 За неї пречудову,

                 Люби, шануй, піднось до зір

                 ЇЇ пісні і мову.

(Пісня про Україну)

Вчитель:  Велика наша Земля. А чи можемо ми побачити її усю відразу? Можемо! Якщо піднімемося високо-високо у небо, вище від літу птахів, і там, на висоті, нам відкриється уся українська земля: високі Карпатські гори, безкрайні степи, великий могутній Дніпро, зелені ліси.

   І ось на такій великій землі живе багато українців. Хто у горах, хто біля лісу, хто у степах, і відрізняються між собою одягом, співають різні пісні, та й музичні інструменти у них різні. Але усі вони, в якому б куточку нашої Батьківщини не жили, люблять свою Україну.

Вчитель:       Що для вас означає вислів «рідний край»?

  Як по іншому можна назвати «рідний край»?

Давайте складемо тематичну павутинку до поняття «рідний край». (тато, мама, ліс, струмок, стежка, пісенька). Іншими словами рідний край – це Батьківщина. А що ж таке Батьківщина?

Учень 1. Батьківщина – це земля, на якій я народився.

Учень 2. Батьківщина – це моє місто, вулиця, де стоїть мій будинок.

Учень 3. Батьківщина – це казки, які розповідала мені бабуся.

Учень 4. Це зелена травичка і блакитна річечка.

Учень 5. Це садок біля хати.

Учень 6. Це безмежні лани.

  Учень 7. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

                   І верби над ставом, й калина.

                   Моя Батьківщина – це мрії, політ,

                   Це рідна моя Україна.

Учень 8.  Моя Батьківщина – це згода і мир,

                  Та небо бездонне, чудове,

                   Це пісня чудова, що лине до зір,

                   Й дитинство моє світанкове.

Учень 9.    Моя Батьківщина – ліси і поля,

                    Від них в нас і радість, і сила.

                    Це найсвятіша і рідна земля,

                    Що кожного з нас народила.

Вчитель: Ми живемо в той час, коли відроджуються національні традиції, відроджується все те, що було забуте роками. У кожного народу є свої рослини-символи. З цими споконвічними символами пов’язане все життя народу.

Хто може назвати ці символи? ( верба, калина, тополя, барвінок).

Учень 1. Повсюди в Україні росте кущ калини. Його садять біля хати, і в садочку, і край дороги. Калина – це символ надійної життєвої опори, родинного благополуччя й достатку, це символ рідної землі, отчого краю, батькової хати. Вона – їх оберіг!

Учень 2. У народі цінують калину за цілющі властивості. Використовують і калиновий цвіт, і свіжозрізану кору. Ліки із кори використовують при внутрішніх кровотечах. Квітки використовують для лікування золотухи й висипів, а напій плодів із листям та стеблами п’ють при застуді.

Вчитель: Запам’ятайте: Ламати калину – це великий гріх, бо калина – жива душа того, хто посадив її, душа народу нашого.

 Вчитель: А які прислів’я про калину ви знаєте?

Учень 1. Калина хвалилась, що з медом солодка.

Учень 2. Пишна та корисна, мов червона калина.

Учень 3.Щоки червоні, як кетяги калинові.

Учень 4. Україна, мов калина.

Учень 5. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Учень 6. Посадиш біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

Вчитель: Молодці, діти! Ви гарно розповідали прислів’я про калину. Калину завжди любили, її порівнювали з красивою дівчиною, навесні калина приваблювала своїми квіточками-віночками, а восени – червоними ягодами.

А зараз ми спробуємо створити образ красивої дівчини-україночки (діти одягають саморобну ляльку в український костюм, виготовлений із паперу і прикріплюють її до саморобної карти України).

 Учень 1. Ми є діти українські

                  Хлопці та дівчата

                  Рідний край наш – Україна

                  Славна і багата.

(Танок під музику «Розпрягайте, хлопці, коней»)

Учень 2. Люблю тебе, Вітчизно мила.

                Бо щастя жити ти мені дала.

                Для мене ти одна, і рідна, і єдина.

                Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.